Картини на осінь Ігоря Романка
Живопис львівського художника Ігоря Романка дуже вдало ілюструє тезу "Пейзаж. Нове життя старого жанру" (таку виставку свого часу зініціював у Львові інформаційно-мистецький центр "365"). Адже його "Осінь", "Весна", "Незавершена вершина", "Зимовий сад", "На березі осені" та інші роботи, що їх експонують у межах персональної виставки живопису в галереї "Зелена канапа", не є "традиційними" пейзажами, які ми спостерігаємо навколо в різні пори року. Геометричних форм дерева на левкасі й полотні Ігоря Романка творять образи-настрої – смутку, усамітнення, переходу, межі... "Його живопис складається зі символів, з геометрії, які проникають до нашої свідомості, перетворюючись на ідеї. На противагу хаотичній експресивності Ігор весь навколишній світ спрощує до знаку", – зазначено в анотації до виставки.
Куратор галереї "Зелена канапа" Олеся Домарадзька виокремила такі характерні ознаки творчості художника: світло візантійської ікони та неакцентовану етнографічність. "Так, на мою творчість вплинула рання ікона, XIV – XVI ст. – аскетична, не барокова, де є перевага духу. Свого часу натрапив на слова колеги про те, що храми будують у тиші. І я намагаюся відтворити цю тишу. А ще на мене вплинула поезія Богдана-Ігоря Антонича, яку відчуваю до морозу на шкірі...", – розповів Ігор Романко "Ратуші".
Окрім зв'язку з минулим, про його живопис говорять й у контексті модернізму й постмодернізму. Іноді характерний пейзаж художника постає як тло: на виставці дещо вирізняється стилістично робота "Гуцульський свічник", також серед творів художника є "іконописний" портрет Григорія Сковороди.
А ще, переконана Олеся Домарадзька, роботи живописця дуже пасують до сучасного класичного інтер'єру, але щоб їх оцінити, потрібно побачити наживо, а не на світлині чи моніторі комп'ютера. До слова, для обкладинки збірки поета й видавця Івана Малковича "Вірші на зиму" використано роботу Ігоря Романка. Одну з його картин на осінь, на зиму, на весну...
Наталя ДУДКО, http://ratusha.lviv.ua/igor_romanko.html