Ольга Кравченко: "Спробую реставрувати картини на тісті"

У ящик із землею, що є частиною інсталяції молодої львів'янки Ольги Кравченко в межах її авторського проекту "Тісто" для галереї "Дзиґа", діти засіяли зерно, і воно проросло. І таких позитивних і символічних для мисткині знаків під час підготовки до виставки було чимало.

Випускниця Львівської національної академії мистецтв, а нині – аспірантка цього навчального закладу, Ольга Кравченко пропонує глядачам свою другу персональну виставку, але першу – у контексті актуального мистецтва. Власне, художниця прийшла до contemporary art, уже здобувши класичну мистецьку освіту, а саме (що особливо цікаво в цьому контексті) – фах реставратора. "Тісто" (живопис, інсталяція, мультимедіа) Ольги Кравченко – проект у форматі актуального мистецтва, але в межах його світлої, позитивної частини. Бо художниця переконана, що мистецтво має приносити задоволення, дарувати відчуття щастя, а не "навантажувати" негативом.

"В експозиції є своєрідний чотирикутник. Вагітні животи з тіста, що символізують народження. З хліба народжується життя (яйце). Поруч – інсталяція "Походження вагітності" з трьома ящиками: у першому земля, тоді пшениця, у третьому – тісто . Далі з одного боку – "Безликі", у їхніх постатях є вкраплення особистості, але це ще не сформовані люди. З іншого боку – ікона. Цей умовний чотирикутник символізує ідею проекту: життя є сакральним, його супроводжує Бог (ікона)", – розповідає Ольга Кравченко. Про проект "Тісто", про традиційне й актуальне мистецтво – у розмові з художницею.

– Ви планували проект "Тісто" як сакральний?

– Обов'язкової такої умови не було, але оскільки виставку мали експонувати в період Різдвяних свят, я подумала: чому б ні? Однак не хотіла робити щось традиційно різдвяне, а вирішила вдатися до близького мені символізму. 

Почала розмірковувати, як по-своєму можу трактувати Різдво. І витворився такий ланцюжок. Що є символом життя? Хліб. А звідки хліб походить, звідки походить життя-буття? З тіста. Відповідно, тісто постає як першопочаток. Тобто з тіста народжується життя, тісто – першопочаткова вагітність, яка народжує хліб. З іншого боку, тісто – досить пластичний матеріал, надається до застосування в мистецькому проекті.

– Наскрізний колір живописних робіт проекту "Тісто" – синій...

– Коли я обдумувала ідею виставки, то розмірковувала: де це життя відбувається? У просторі. А якого кольору той простір? Найглибшим і найбільш загадковим, несподіваним для мене є синій колір – ультрамарин, облагороджений, з додаванням охри, білила. Я розробила цей колір, і для мене це – колір простору, в якому відбувається життя.

– Яке місце цієї виставки у контексті Вашої творчості?

– Якщо чесно, мені здається, що ця виставка – дуже серйозний крок у моїй зараз ще початковій творчості. Бо сама тепер бачу, що була досить скована у своїх попередніх роботах. Умовою для виставки в галереї "Дзиґа" є проект сучасного мистецтва, тому почала мислити в напрямі актуального мистецтва, ввела у свої роботи і відео, й інсталяцію. Можна сказати, що мене трохи навіть змусили подумати в іншому керунку. І я за це дуже вдячна, насамперед арт-директору "Дзиґи" Влодку Кауфману.

Спершу я малювала класичні ікони, і тільки згодом потім почала експериментувати (зокрема, під час перебування в Польщі в межах стипендіального гранту "Gаude Polonia" винайшла свій теперішній стиль – зображення таких облич, які є й на цій виставці). Моя професія – художник-реставратор, я завжди стикалася з давніми іконами, фресками. З живописом, мальованим жовтковою темперою. Тому малюю за тими давніми традиціями. А ще, мабуть, це передалося від діда, Охріма Кравченка, який був учнем Михайла Бойчука. Бойчукісти малювали соціальні картини, з побутовими сюжетами, але технікою іконопису, жовтковою темперою.

– Обличчя на Ваших роботах не є надто індивідуалізовані, вони радше абстрактні...

– Вони досить абстрактні, але я, по-перше, розрізняю в них чоловіка і жінку. Жінка іноді має червоні кульчики, її риси – м'якші, є усмішка. Чоловічі – більш гострі. Також ці обличчя можуть мати свій настрій. 

– Чи не хочеться Вам їх ще більше індивідуалізувати?

– Саме в цьому руслі й планую зараз працювати. Хочу надати обличчю портретних рис, щоб за зображенням можна було впізнати людину.

– Ви малювали на тісті. Яка подальша доля цих робіт? Адже це недовговічний матеріал...

– Як реставратор, зазначу, що це справді аж ніяк не вічний матеріал. Тісто зіпсується, і доведеться, мабуть, викидати. Порозвішую роботи у своїй майстерні й подивлюся, скільки протримаються. Спробую їх реставрувати, але не знаю, чи вийде. Зрештою, одна з рис сучасного мистецтва – його недовговічність.

– Яке мистецтво нині має більший попит – традиційне чи сучасне?

– Традиційне має ширший попит, на ньому можна швидше заробити. А сучасне мистецтво – недовготривале. Скажімо, одноденний перформенс тощо. Так само щодо тіста в моєму проекті – також невідомо, що з ним буде.

Водночас актуальне мистецтво цікавіше, і після ознайомлення з ним люди навіть більше зацікавлюються традиційним. Тобто перформенс, у моєму проекті – тісто – постають як засіб зацікавити іншими видами мистецтва.

– Ви добре знаєте традиційну українську ікону...

– Я дуже люблю українську ікону – і на склі, і на дереві. Мені подобаються ікони візантійського типу, але які малювали народні майстри. Святі на цих іконах можуть мати рум'яні щічки, усміхатися. Народна наївність цих ікон – те, чим можна захоплюватися, годинами дивитися, зауважувати якісь крапочки на обличчі, що цілковито змінюють міміку обличчя.

– Якою, на Вашу думку, має бути ікона?

– Візуально ікона має викликати позитивне сприйняття, на неї має бути приємно дивитися. Щодо процесу створення ікони, то я маю наперед знати, уже готуючи дошку, що малюватиму ікону. Намагаюся вкласти в неї душу, усе позитивне, що може бути в моїх думках. А зображено може бути будь-що, наприклад, якусь постать, але важливо малювати з думкою, що це – ікона. Здебільшого, малюю ікони тільки своїм друзям, близьким – на весілля, на хрестини. 

– Чи має значення інтер'єр, у якому опиняється ікона?

– Ікона, як на мене, потребує простору. А щодо інтер'єру, то мені здається, ікона гарно виглядатиме в будь-якому інтер'єрі, якщо його зроблено зі смаком. І дисонуватиме з якоюсь супергламурною квартирою, з невідомо якими стразами.

Розмовляла Наталя ДУДКО, http://ratusha.lviv.ua/