Замінити пластикові вікна в центрі Львова — майже утопія?

Вражені свого часу тим, як позитивно змінилися румунські міста Сібіу та Тімішуара після співпраці з Німецьким товариством технічної співпраці (GTZ), працівники управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, що його очолює Лілія Онищенко, вирішили залучитися консультаціями німецьких фахівців і щодо території історичної частини Львова. Хоча спершу, як зазначила під час зустрічі фахівців GTZ із львівськими архітекторами Лілія Онищенко, не сподівалися на позитивний результат, оскільки Львів входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО, а тому є уявлення, що до нас і так надходить чимало коштів. Однак з-поміж кількох українських міст вибрали таки Львів.

Уперше Німецьке товариство технічної співпраці приїхало до Львова ще 2006 року, а торік почали разом з мешканцями реставрувати дерев’яні брами Львова. Загалом трирічний проект (що після свого завершення у 2012 році мають шанс продовжити ще на три роки) «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова» охоплює територію середмістя, яку внесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО, разом із територією Замкової гори. 

«Німецькі колеги хочуть навчити нас, як залучати мешканців, зокрема їхні кошти, до реставрації, як архітекторам співпрацювати з інвесторами. Змінити свідомість мешканців дуже важко, переконати, що вони є власниками не тільки своїх кількох квадратних метрів, а й сходової клітки, даху тощо. Вони думають, що хтось має їм це зробити», — означила начальник управління охорони історичного середовища  завдання спільного українсько-німецького проекту.

«Не влада відповідальна за стан пам’яток, а мешканці»

Перед тим як розпочати проект, Німецьке товариство технічної співпраці разом із Львівською міською радою провело соціологічне опитування львів’ян. Згідно з його результатами, 80% мешканців знають, що Львів — частина спадщини ЮНЕСКО, але частина не знає, що це означає. 70% вважає відновлення старовинних кварталів найважливішим завданням міської ради. Чверть мешканців не задоволена своїм життям. Три четвертих не задоволені станом навколишньої території, зокрема далекою відстанню до смітників.

Констатовано, що в 60% будівель не проводили ремонти, а 80% вікон, балконів, вітражів реставровано нефахово. 10% квартир не мають туалету або ванної. 36% балконів, 55% брам, 44% вікон у незадовільному стані.

Відповідно, серед завдань проекту — і оновлення старих кварталів, і покращення умов проживання. Унаслідок його реалізації сподіваються досягнути: усвідомлення з боку мешканців необхідності проведення ремонту чи реставрації; усвідомлення необхідності фахової реставрації, відповідно до статусу пам’ятки; можливості проводити реставрацію поступово. 

Базова частина «Муніципального розвитку та оновлення старої частини міста Львова» — безкоштовна консультація для планування і проведення заходів з реставрації. Консультуватимуть львівські архітектори, яких інструктуватимуть фахівці GTZ (координатор проекту у Львові — експерт GTZ Іріс Гляйхман). Запрошуючи львівських архітекторів (їм за роботу виплачуватимуть гонорар), німецькі колеги зазначають, що одна з умов — хотіти бути комунікативним, товариським, адже доведеться вислуховувати людей, їхні проблеми etc. Щодо досвіду, то він бажаний, але запрошують усіх зацікавлених. Як заохочення — участь у тренінгах, курсах, а в перспективі — можливість одержувати комерційні замовлення: «Реставрація старого, а не будівництво нового — можливо, цікава пропозиція для молодих архітекторів».

Представники Німецького товариства технічної співпраці наголошують на важливості змінити свідомість людей у ставленні до пам’яток: «Ми розглядаємо міську владу як партнерів, які думають разом з нами. Не влада відповідальна за стан пам’яток, а мешканці. Це соціалістичні погляди: владо, зроби. Хоча, звісно, наявний фінансовий аспект. Бо місто кричить, що тут потрібна робота». А на запитання про те, чи є у фахівців GTZ програма, як усунути численні порушення пам’яткоохоронного законодавства у Львові, німецькі архітектори відповіли: «Можна скільки завгодно шкодувати про те, скільки зроблено неправильно. Але думаю, треба керуватися тим, що вже є. Можливо, в окремих місцях щось змінити реально, але тільки в окремих.

Потрібно створювати позитивні зразки. Ми не можемо замінити всі пластикові вікна. Якщо буде позитивний приклад, тоді інші можуть замислитися: чому мій будинок має виглядати гірше? У Німеччині люди в певний період переселилися в гарніші будинки, і в такий спосіб власники решти будинків змушені були їх реставрувати». Архітектори, що працювали як консультанти в Румунії, також зазначили, що іноді мешканці, безумовно, хотіли зекономити, застосувавши дешевші матеріали, і тоді доводилося їх переконувати, що не завжди вдається, тому потрібно шукати компро­місне рішення — щоб було довговічне і щоб не псувало вигляду, як-от жахливі пластикові вікна. 

А в кулуарах у середовищі громадських організацій пролунало скептичне: чи нема в тому поганої для Львова ознаки, що один із приїжджих архітекторів — із того самого Дрездена, що його вилучили недавно зі списку світової спадщини ЮНЕСКО?

«Брами змінюють свідомість львів’ян»

Про особливості реалізації «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова» — у коментарі начальника управління охорони історичного середовища Лілії Онищенко:

«Починаємо з пілотного проекту «Брами». Є проблема, що нема юридичного механізму співфінансування. Хочемо, щоб мешканці платили 20%, місто — 20%, і німецька сторона — 60%. Представники Німецького товариства технічної співпраці погоджуються відреставрувати в такий спосіб стільки брам, скільки надійде заявок. Ми пишемо програму, для неї виділяємо гроші. Бо якби їхні кошти надійшли в управління охорони історичного середовища, то стали б державними, і тоді починається складний механізм фінансування через казначейство. Очевидно, будемо фінансувати через комунальне підприємство.

Чому почали з брам? Бо це більш візуальний проект, порівняно з вікнами. Можна мешканцям візуально показати результат. Дає більший ефект.

Але про вікна теж думаємо. Найважливіше — запровадити моду. Щоб побачили, що дерев’яні вікна — гарні, і думали: як, я не маю такого? У нас дуже багато пластикових вікон і неякісної реставрації, бо є мода на євроремонт. Спробуємо переламати тенденцію. Брами поступово змінюють свідомість людей. Мешканці виходять, і не можуть зрозуміти, що сталося з їхньою брамою, яка мала тільки функціональне призначення (відкрити і гримнути), а тепер постала як твір мистецтва. А ще якщо їм розказати, що їй двісті років... А якщо їм дадуть трошки грошей, дофінансують...

Плануємо запровадити програму дофінансування вікон: якщо людина хоче реставрувати або замінити вікна, то, скажімо, з чотирьох вікон — два фінансує міськрада, два — мешканець. Такий механізм юридично можливий, на відміну від того, що ми планували раніше, — профінансувати різницю між пластиковим і дерев’яним вікном». 

Фото Юрія Ткаченка

Наталя ДУДКО, http://ratusha.lviv.ua/plastykovi_vikna_v_centri.html