"Комашина тарзанка": втриматися на павутині
Про непрості й часто заплутані стосунки двох, одружених енну кількість років, львів'янка Наталка Сняданко у новій книзі "Комашина тарзанка" (видавництво "Фоліо") розповідає крізь призму образу комашиної тарзанки – натягнутого між двома потічками павутиння, помітити яке можна "тільки у момент, коли сонячне світло падає на павутиння під певним кутом". Тло однойменної повісті, що входить до книжки, – роздуми, спогади, зізнання, висновки, аналіз помилок, сумніви подружньої пари, яка відчуває небезпеку не втриматися на тонкій павутині, зітканій удвох. Відповідно, якщо доведеться падати, то теж разом.
Про способи поведінки подружжя в майже неминучих у шлюбі кризових ситуаціях можна прочитати в художній літературі (іноді автори пропонують досить екстремальні й експериментальні варіанти, як-от сучасний французький драматург Ерік-Емануель Шмітт у "Маленьких подружніх злочинах"), у виданнях з популярної психології, у наукових дослідженнях тощо. Герої Наталки Сняданко під час однієї з мандрівок поселяються в дивному готелі, який спонукає їх рефлексувати, згадувати, писати один одному листи – аналізувати ситуації й пізнавати один одного та себе.
Але чим би не завершилося для них перебування в цьому готелі поза часом і простором, замінити тонку тарзанку (невидиму, до речі, для ока сторонніх) на надійний міст чи бодай трохи міцніший канат не вдасться. Бо, за логікою речей, це означатиме, що вони не втрималися на тонкій павутині стосунків і зійшли з дистанції. Можливо, падіння було б майже непомітним і неболісним, але Сарон і Сарона знають, що тоді опинилися б на початку шляху до рутини, втрати новизни почуттів, а це саме те, що їх обох лякало і чого намагалися уникнути.
У повісті "Комашина тарзанка" є чимало захопливих сюжетно й емоційно історій, та й інтрига з незвичним готелем таки спокушає сподіватися незвичної розв'язки. Однак під час читання повісті нема ні потреби, ні бажання перегорнути сторінки, щоб дізнатися, чим усе завершилося (тому й не виникає застережень на кшталт "не розкрити інтриги твору", як іноді пишуть рецензенти). Досить просто вловити настрій монологів героїв, налаштуватися на відповідну хвилю й повірити авторці...
Перший опублікований твір Наталки Сняданко – "Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки". "Комашина тарзанка" – теж своєрідна колекція, яку авторка й її герої (як, мабуть, і її читачі) здобули з досвідом. Колекція вражень, спогадів, снів, думок, спостережень – зазвичай цікавих і свіжих, хоча іноді не вдається уникнути банальності (зрештою, це майже неминуче, коли йдеться про вічну тему стосунків, слушно зазначає Сарон в останньому листі до Сарони).
Наталка Сняданко, філолог за освітою й авторка кількох прозових книг ("Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки", "Сезонний розпродаж блондинок", "Синдром стерильності", "Чебрець у молоці"), перекладає з польської, німецької, російської а також працює журналістом. До слова, "Комашина тарзанка" має елементи репортажного жанру. Окрім однойменної повісті, книжка містить оповідання, різні за побудовою, місцем дії, акцентами, однак домінує в них подорожній мотив.
У своїх текстах авторка смакує описами деталей – подорожніх вражень від місць і людей, спогадів із дитинства, психологічних станів. От один з таких описів-спостережень: "Порцеляновий кавник зі спеціальною підставкою-підсвічником, щоб кава не вихолола надворі. Керамічні, зроблені вручну на крузі бабусиним знайомим гончарем горнятка для ранкової кави, досить великі, бо каву вранці пили з підігрітим молоком або збитими вершками і варили у срібній джезві. Пообідню каву бабуся готувала у мідній джезві, з кардамоном і цитриною, її пили без молока із маленьких порцелянових філіжанок. Порцеляна обов'язково мала бути кольору слонової кістки, бабуся не визнавала ніякого фаянсу, а тільки справжню тонесеньку порцеляну, яка видавала особливий мелодійний звук, коли горнятко ставили на блюдце".
http://ratusha.lviv.ua/snjadanko_pavytuna.html
Наталя ДУДКО