категорії: театр репортаж

Детектив як детектор брехні

теґи: Григорій Шумейко, Львів, Театр імені Марії Заньковецької, вистава "Він прийшов", детектив, прем'єра

vin-pryjshov5Фінальна сцена вистави «Він прийшов», що від 27 лютого з’явилася в репертуарі театру імені Марії Заньковецької, для подальшої долі героїв цього детективно-психологічного сюжету — тільки початок. Але глядачам можливого розвитку подій ні автор п’єси — англійський драматург минулого століття Джон Бойнтон Прістлі, ні режисер-постановник — народний артист України Григорій Шумейко не пропонують.

Він — таємничий інспектор Гуль (народний артист України, цьогорічний лауреат Шевченківської премії Богдан Козак), той, хто змушує говорити правду і є ефективнішим, ніж детектор брехні. «Коли він приходить — зникають усі маски. Коли він приходить — від правди неможливо сховатися. Коли він дивиться тобі в очі, то бачить у них душу. Він — і Бог, і кат», — зазначають заньківчани в анотації до вистави. «Іноді мені доручають турбувати порядних злочинців», — звертається персонаж Богдана Козака до героїні Марії Шумейко Шейлі Берлінг, яка ще півгодини тому, як і вся заможна родина Берлінгів, думала, що невинна в злочині, що його розслідує інспектор. Але згодом з’ясовується причетність кожного з них до долі бідної дівчини Єви, що скоїла самогубство.

І ступінь провини аж ніяк не завжди співвідносний з відчуттям каяття, яке прокидається в людині. Син Берлінгів Ерік (Юрій Волинський), як і його сестра Шейла, розуміють, що тепер ніколи не забудуть того, що пережили того вечора й до чого призвели їхні дії. А «коли нема чим поділитися, поділіть провину». Натомість глава сімейства Артур Берлінг (народний артист України Степан Глова), його дружина Сибіл (заслужена артистка України Ірина Швайківська), а також наречений Шейли Джеральд Крофт (Андрій Снічарчук) вважають: головне — щоб не було скандалу, і тоді знову можна вважати себе порядними людьми. Один із важливих акцентів у виставі — усвідомлення, що ми всі в цьому світі пов’язані, і крок одного з нас може несподівано фатально вплинути на долю іншого. 

Попри те, що детективні ходи розслідування, здебільшого, передбачувані, це не дратує й не виглядає на недолік, бо основна інтрига таки не в тому, хто злочинець. І якщо детективну канву заклав автор п’єси, то психологічна вмотивованість залежить у виставі від кожного з акторів на сцені. Хтось був більш переконливим, хтось — менш, але замислитися над власними вчинками глядачів дійство на сцені спонукало.       

Наталя ДУДКО

http://ratusha.lviv.ua/vin_pryyshov.html