“Король Лір”: між раціо та емоціо

Свого часу дуже драматична, сповнена мелодики й емоційності вистава «Медея» театру-студії «Стара мечеть» з міста Карши у постановці відомого у світі узбецького режисера-експериментатора (туркмена за національністю) Овлякулі Ходжакулі справила на мене сильне театральне враження. У розмові режисер тоді сказав: «З усіх мистецтв музика на мене впливає найбільше. У глибині душі я музикант, і творю музичні спектаклі. Мені часто кажуть, що я працюю як композитор, що пишу музику — через гру акторів».

У прем’єрі театру імені Леся Курбаса «Король Лір» у постановці Овлякулі Ходжакулі немає класичного музичного супроводу. Драма короля-батька, здебільшого, відбувається у тиші. Музику творять притишені акторські інтонації, бурмотіння-молитви, сичання... А особливо — звуки дощу, передані через дзвінке сипання дуже подрібненої гальки, вони впливають тактильно, на дотик, пронизують... Однак загалом «Король Лір» (принаймні його львівський варіант, адже режисер пропонує різні інтерпретації тих самих драм у театрах різних країн) — більше апелює до раціо, ніж до емоціо, іноді навіть підкреслено неемоційний та інтелектуальний. На відміну від «Медеї» — наскрізь емоційної, що викликала не сльози, а внутрішнє зворушення й сильне відчуття безмежної драми.

Чи не найбільше емоцій у «Королі Лірі» викликають саме звукові та візуальні образи. Сценографія і костюми вистави дають відчуття візуальної насолоди-розкоші (режисер традиційно співпрацює з художником костюмів Марією Сошіною). Застиглі в «обладунках» об’ємних костюмів, що унерухомлюють, здається, не тільки їхні рухи, а й сповільнюють дію, герої (задіяні у виставі актори — Андрій Водичев, Андрій Козак, Олег Онещак, Мирослава Рачинська, Олег Стефан, Олег Цьона, Орест Шарак) згодом скидають черевики та шар обтяженого вбрання — те «позичене», що Лір закликає зняти геть.

Образ ляльок, до якого режисер вдавався і в «Медеї», — багатозначний і мистецьки довершений. Ляльки з’являються несподівано — з черевиків («Пробачте, мені здалося, ви черевик...», — каже один з героїв під час суду над доньками, за яким спостерігає Лір), з одягу. Режисерський хід оживлювати речі на сцені, трансформувати їх на час дійства у героїв постановки — одна з рис творчого почерку Овлякулі Ходжакулі.

Щодо емоційності, яка іноді таки проявлялася у виставі, то найбільш проникливий образ створив Олег Цьона (король Лір).

Дійство завершилося акордом-вибухом. Актори пішли. «Манекени» костюмів залишилися. А глядачам повідомили: «Це був пролог, актори на поклон не виходять».

Фото з сайту http://teatr-kurbasa.livejournal.com/

Наталя ДУДКО, http://ratusha.lviv.ua/index.php?dn=news&to=art&id=378