Сакральне і світське Миколи Бідняка

«Львову була потрібна така постать, бо ми дуже по-дитячому жили» — так мистецтвознавець Володимир Овсійчук окреслив під час відкриття виставки творів Миколи Бідняка  вагомість приїзду на початку 90-х років минулого століття відомого у світі й незнаного тоді для нас художника до міста Лева. Нині Миколі Бідняку виповнилося б 80, а вже десять років його немає разом з нами. Його приїзд до Львова був поверненням в Україну, але не поверненням до Львова — це місто вибрала його дружина Марія. З нагоди 80-річчя від дня його народження у Національному музеї у Львові експонують персональну виставку митця.
Народився Микола Бідняк 1 лютого 1930 року в Торонто й прожив значну частину життя в Канаді. У ранньому дитинстві кілька років провів у рідному селі на Буковині, далі — знову закордон. Там творив живопис, який через ідеологічні перепони був недосяжний художникам в Україні. А водночас його твори пов’язані з українською історією, українською мистецькою традицією.
У 15 років від вибуху міни втратив обидві руки. Але не зламався й почав малювати — устами. Здобув мистецьку освіту, був членом світової асоціації митців, що малюють устами чи ногами, а вже в Україні — членом Національної спілки художників, лауреат Шевченківської премії, кавалером ордена Ярослава Мудрого.
Саме Львів надихнув його на роботу, що є одним із символів міста — «Ангел над Львовом». «Сьогодні я додав би своєму Ангелу більше святості... І все-таки найважливіше — це друг, що поруч з тобою. Життя було б зовсім іншим, якби у мене не було Марії. Вона допомогла мені знайти сенс життя. І повернула мені Україну» — слова Миколи Бідняка, сказані під час останньої прижиттєвої виставки цитує Іван Малюта, зазначаючи, що справжні шедеври митець створив таки в Україні — «Чорнобильська Богоматір», «Ангел над Львовом», серія портретів, у яких він зокрема возвеличив Жінку.
Експоновані на виставці різні за тематикою й жанром живописні й графічні роботи, розписи церков створюють відчуття цілісності й багатогранності художника, розкривають світ його почуттів і думок. У натюрмортах він акцентує на «Овочах довголіття» чи «Овочах життя», на «Спокусі», у його краєвидах — «Журба» і спокій (саме пейзаж мистецький критик Григорій Міщенко окреслив як найбільш медитаційний у творчості митця, з максимальним навантаженням кольору на полотно). У творах на історичну тему художник змалював історію від Київської Русі до нашого часу, запропонувавши мистецьку інтерпретацію образу Гонти, бою під Крутами, битви під Конотопом...
Але основна тема його робіт, акцентує Володимир Овсійчук, — релігійне мистецтво, через яке він промовляв до нас як філософ: «Архангелів завжди малювали миловидними, а образ архистратига Михаїла в Миколи Бідняка — образ воїна, людини нестримної волі, великої посвяти. Його архангели — початок нової епохи в релігійному малярстві».
«Микола Бідняк дотримувався канонів сакрального мистецтва в малюванні ікон, але водночас випрацював свій стиль. Поєднав стиль неовізантинізму та модернізму й не втратив духу ікони. Коли в Україні не можна було малювати ікони, він це робив поза межами України. Маємо неоціненний скарб другої половини XX ст., який творив Микола Бідняк», — прокоментував сакральне мистецтво Миколи Бідняка голова комісії сакрального мистецтва Львівської архієпархії УГКЦ ієромонах Севастіян Дмитрух.
А мистецтвознавець Володимир Овсійчук резюмує: «Його роботи сповнені внутрішнього світла, у них нема суєти, дріб’язковості, байдужості. Сповнені бадьорості, наснаги. Вони торжествують, закликаючи до радісного, повноцінного життя».

Наталя ДУДКО, http://ratusha.lviv.ua/index.php?dn=news&to=art&id=11