категорії: музика репортаж

Експерименти на пуантах

теґи: "Княгиня Ольга", Євген Станкович, Дніпропетровський театр опери та балету, балет, балет-опера, гастролі, експериментальний балет, Опера

Дніпропетровський оперний театрКоли балетмейстер Дніпропетровського театру опери та балету Олег Ніколаєв запропонував балетній трупі твір видатного сучасного українського композитора Євгена Станковича "Княгиня Ольга", в артистів спершу був шок, вони казали, що під таку музику танцювати неможливо. Тепер це одна з найяскравіших постановок театру, спектакль висунуто на здобуття Шевченківської премії і саме "Княгиню Ольгу" (разом із "Дамою з камеліями") дніпропетровці привезли на дводенні гастролі до Львова.

За словами генерального директора Дніпропетровської опери Олександра Шароварова, політика наймолодшого в Україні оперного театру, заснованого 36 років тому, – акцент на сучасній музиці, а також на експериментальних постановках: "Завдяки насамперед Олегу Ніколаєву в репертуарі театру – чимало авторських балетів, є балет-закулісся, балет-дегаже, хорор-шоу... У нас навіть хор танцює. Звісно, є й класичні спектаклі, як-от "Лебедине озеро" і "Трубадур". Але, чесно кажучи, навряд чи "Аїда" або "Лебедине озеро" вийдуть у нас кращими, ніж у Большому театрі або в Ла Скала. Тому намагаємося зацікавити глядачів сучасними творами, постановки яких є тільки в нас".

"Княгиню Ольгу" Євген Станкович написав 29 років тому, відтоді це друга постановка, цього разу – з новим лібрето. Диригент Олег Пороховник (до речі, екс-львів'янин) назвав музику складною і геніальною; балетмейстер Олег Ніколаєв зазначив, що балет дає змогу слухати музику очима, провокує на неординарне хореографічне рішення. Хореографія постановки справді захоплива, артисти з допомогою класичних па передають найрізноманітніші емоції. Один із промовистих епізодів – висловлений з допомогою пластики біль і смуток Ольги після її повернення з Константинополя: вона має намір охрестити Київ, а застає хмільне застілля і відмову сина Святослава прийняти християнство...

Як закцентував у розмові Олег Ніколаєв, "Княгиня Ольга" – класичний спектакль: "Я трохи додав об'єму, трохи поекспериментував, але зовсім небагато. Це не модерн, це класична пластика, артисти танцюють на пуантах, виконують арабески, стрибки". Спектакль експериментальний насамперед завдяки креативній авторській хореографії, а також незвичній для балету, "не надто романтичній" музиці. "Княгиня Ольга" – балет експресивний, динамічний, драматичний, яскравий і видовищний. Цілісний і багатогранний. Тут є лірична й трагічна любовна історія (Ольга та Ігор), християнсько-патріотичний пафос, особистість сильної жінки-глави держави, людські емоції та почуття...

Вистави, які Дніпропетровський академічний театр опери та балету привіз на гастролі до Львова (до слова, колектив приїхав у складі 190 осіб), спонукають до висновку, що експеримент у театрі торкається насамперед балету. Адже навіть оперу Дж. Верді "Травіата" у репертуарі театру подано як балет "Дама з камеліями" на музику Верді за романом Дюма-сина. Такий формат виявився дуже цікавим, адже в ньому поєднано балет і оперу, на сцені одночасно є й оперні солісти, і артисти балету. А хор, окрім співу, виконує функцію... кордебалету, цілком органічно постаючи в такій ролі. Олег Ніколаєв: "Я хочу спробувати поєднати ці два мистецтва, оперу й балет. Мені не цікаво, коли просто є танець на Гремінському та Ларінському балах, як у "Євгенії Онєгіні" Чайковського. Нині працюємо над постановкою за твором Євгена Станковича "Цвіт папороті", це буде фольк-опера-балет. Це суто хоровий твір, є тільки один інструментальний номер, і хор танцюватиме під час співу, а співає він постійно. І водночас танцюватиме балет. Таке об'єднання стилів, жанрів... У репертуарі театру є "Карміна Бурана" К. Орфа – дуже складний вокально твір, який здебільшого виконують стоячи на місці, з нотами, дивлячись на режисера. У моїй постановці хор постійно рухається, декілька номерів навіть танцює. І водночас виконує твір".

Дніпропетровська опера демонструє принцип ексклюзивності і творчого підходу та розвитку. Наймолодша в Україні і єдина, яка не має, наразі, статусу національної, доводить, що в неї є чого повчитися іншим театрам.

Наталя ДУДКО, http://ratusha.lviv.ua/index.php?dn=news&to=art&id=709